Багряний пік

Crimson PeakR2015

Дія фільму «Багряний пік» відбувається у сільсіькій місцевості північної Англії ХІХ ст. Молода письменниця виявляє, що її чарівний чоловік виявляється не тим, за кого себе видає. Прагнучи втекти від привидів минулого, вона опиняється у будинку, який дихає, стікає кров’ю та пам’ятає все.

Оцініть фільм
Рейтинг
8.22
9 оцінок

В ролях

Відео та кадри

Фільми та серіали схожі на фільм «Багряний пік»

Відгуки про фільм «Багряний пік»

rostyslawle

НЕДООЦІНЕНИЙ ШЕДЕВР
Отже, я сходив вчора на "Багряний пік", нове творіння Гілльєрмо дель Торо. Фільм оповідає про молоденьку багату американську дівчину Едіт (Міа Васіковська) рубежу ХІХ -початку ХХ сторіч, яка осиротіла та спокусившись на чари блискучого і загадкового, хоча й збіднілого, британського баронета-промисловця Томаса (Том Гіддельстон, він же Локі), вийшла за нього і поїхала до його рідної Британії. Там вона виявила, що житиме з ним у велетенському старовинному занедбаному маєткові разом з його загадковою старшою сестрою Люсіль (Джессіка Честейн) та численними і доволі прикрими привидами. Виявляється, що у житті щасливих молодят все не так просто, будинок сам по собі живий, а на кону стоять життя...

Що я можу сказати: поруч з "Шаленим Максом: дорогою люті" для мене це кращий фільм року. Сюжет фільму доволі простенький, і для мене, як знавця вікторіанських/готичних і схожих на них романів, читався десь з перших двадцяти хвилин. Хоча для когось іншого він, мабуть, може здатись цікавим і свіжим. Але справа не у сюжеті як такому (мене ним вкрай важко здивувати), а у майстерній режисурі, операторській роботі, костюмах і декораціях та чудовій грі акторів. Для "Багряного піку" властива неймовірна деталізація епохи (як от і вкрай реальне зображення міст, транспорту і життя шляхти), а також чудові костюми, які справді відповідають епосі. Для мене це важливо, адже я вкрай дражливо сприймаю шампуроподібні шпаги у мушкетерів, машинні шви на одязі хрестоносців та асфальтовані дороги у минулих століттях. Подібного роду артефакти викликають у мене простріли у внутрішньому вусі. Тут цього всього лайна немає, і для мене це великий плюс. Цим фільм сильно нагадує такі чудові картини як "Еліза Грейвз", обидва "Шерлоки Голмси" Гая Річчі, останніх "Знедолених" чи "Свінні Тод: демон перукар з Флітт-Стріт". У декораціях і спецефектах чимало родзинок: криваво-червоні глина і сніг, цікаві і моторошні привиди, гарно підібрані ножі,які відповідають часові, діра у стелі палацу, древній ліфт, глиняно-видобувний комбайн, чани з глиною, і таке інше. На все це особливо приємно дивитись мені як історику. Разом з тим, фільм знятий доволі мінімалістично, адже більшість подій відбуваються у кількох будівлях, що не викликає відчуття клаустрофобії.

Що ж до режисури, то Гілльєрмо дель Торо повернувся на рівень свого найкращого, як на мене, фільму, "Лабіринт Фавна". Тут є все, що має бути у доброму фільмі, що поєднує фільм жахів, сімейну драму, костюмований історичний фільм і навіть виробничий фільм про історію розвитку гірничодобувної промисловості. Якщо Гілльєрмо дель Торо працюватиме на такому ж рівні далі, то з часом справді зможе сягнути творчих вершин.

Операторська робота від данця Дана Лаустцена просто чарівна. Він - справжній художник, який божественно працює з кольором. При цьому, камера не надто багато рухається, немає дурнуватих польотів і стрибків, які були б цілком недоречними у костюмованому фільмі про "вікторіанську" Англію. Сподіваюсь, пан Лаустцен залишиться у Голлівуді та обдарує нас своїми новими роботами у крупно бюджетному кіно. Музика від Фернандо Веласкеса з одного боку є достатньо сучасною, а з іншого боку - не суперечить епосі й відмінно "лягла" на фільм, що буває доволі рідко.

Акторська гра просто чудова. Як видно, завдяки Локі Том Гіддельстон міцно "присів" на ролі яскравих, підступних, жорстоких, однак не безнадійних, вельможних красенів-лиходіїв. Зрештою, це йому вдається на всі 100 %. На Мію Васіковську я звернув увагу доволі давно, ще з часів "Стокера", "Виживуть тільки коханці" та "З дітьми все в порядку" (раджу це все подивитись). Вона гарна у образах вразливих і трохи дивних дівчат, які хочуть любити і бути любимими та роблять не той вибір. Завдяки цьому фільмові я відкрив для себе Джессіку Честейн як блискучу драматичну актрису, яка тут виступає в образі травмованої психопатки. Гільєрмо дель Торо змусив їх працювати і відкритись у їх ролях.

Загалом, єдиним, як на мене, недоліком фільму є певна затягнутість його першої, "американської", частини, яку сміливо можна було б трохи скоротити і "розганяти" "Багряний пік" одразу, а не десь з тридцятої хвилини. Мабуть, через те, що фільм настільки естетський, розумний і бездоганний, він і провалився у прокаті, не зумівши зібрати у прокаті 55 000 000 $ вкладених у його створення грошей. На 20 жовтня є тільки $15,292,940. Сумно, бо наступного разу дель Торо на щось подібне грошей можуть не дати взагалі. Що поробиш: у "Багряному пікові" немає летючих накачаних самців у обтислих трико без трусів і тридцяти хвилинних бойовищ замість кінцівки. Вибір народу.

Я НАПОЛЕГЛИВО раджу перегляд цього фільму, який є блискуче знятим сучасною містичною драмою. Особливо добре все це сприймається при перегяді на великому екрані з хорошим звуком (поки є така можливість).

10/10.