Мерзенна вісімка

The Hateful EightR2015
Мерзенна вісімка

Громадянська війна закінчилася кілька років тому, але у Вайомінгу люди як і раніше живуть її наслідками. Головні герої фільму «Мерзенна вісімка» зустріли один одного випадково. Дейзі Домерг засуджена до страти за вбивство і успішно ховалася від правосуддя, поки її не зловив Джон Рут, якого всі називають Кат. Вони слідують в Ред-Рок. Розігралася заметіль, вона змушує всіх, хто в дорозі, шукати притулок. Так в придорожній крамниці збираються восьмеро людей, і кожного з них варто було б побоюватися.

Оцініть фільм
Рейтинг
8.6
10 оцінок

В ролях

Відео та кадри

Фільми та серіали схожі на фільм «Мерзенна вісімка»

Відгуки про фільм «Мерзенна вісімка»

rostyslawle

ВЕСТЕРН ДЕТЕКТИВ-НУАР ВІД ТАРАНТІНО

Йдучи на "Мерзенну вісімку" я відчував деяку непевність, адже не був переконаний, що цей фільм не буде своєрідним повторенням "Джанго вільного". На щастя, я помилився, а дивлячись стрічку зрозумів, що переді мною рідкісна, можна сказати, коштовна штучка - вестерн детектив-нуар. І цього разу Тарантіно не повторився, знявши фільм, не схожий на свої попередні роботи ні сюжетом, ні способом подачі матеріалу. Єдине, що є спільного з іншими фільмами - дике насильство. Втім, це фірмовий знак Майстра, і від КРОВІ на екрані не втекти. Для мене очевидно, що фільм у своїй детективній лінії наслідує класичний роман Агати Крісті "Десять негренят" - відокремлена місцина, замкнені люди, зброя, підозри, таємні плани.

Отже, часи десь після Громадянської війни у США 1861 - 1865 рр. Група озброєних людей опиняється відрізаною негодою від світу у нічліжці-харчевні "Галантерея Менні" десь у глушині Вайомінгу. Двоє з них - мисливці за головами (і це не шукачі талантів, а таки убивці), які перевозять жінку-убивцю, візник, колишній генерал Конфедерації, місцевий кат, ковбой, мексиканець, що заміняє власників закладу, та новий шериф міста Ред Рок. Та у мисливців за головами є сильна підозра, що серед присутніх є ті, хто видають себе за інших людей і хочуть відбити арештовану, і тому тримаються напоготові. Усе йде до сутички, яка тільки й дасть відповіді на питання: хто є хто...

Фільм знятий дуже просто і можна сказати, "камерно". Якщо ви чекаєте якихось ігор з кольором, різноманітної музики, постійного руху і багатьох дійових осіб як у "Вбити Білла" - то це не той випадок. Фактично, усі події розвиваються, по перше, у кареті Джона Рута на початку фільму, яка їде засніженими полями і лісами, а по друге - і це 4/5 фільму, - у "Галантереї Менні" та її околицях. Дійових осіб теж не надто багато - разом їх десь п'ятнадцять, з яких виконують справді важливу роль хіба третина. Все зроблено дуже просто, а події будуються на гострих, мов шабля, діалогах та відчутті параної й біди, що невідворотно насувається. Місцями це нагадувало театр. Особливо сцени у хатині. Думаю, цей фільм можна без особливого клопоту вкласти у виставу на три дії. Цим "Мерзенна вісімка" сильно нагадало мені перший великий фільм Квентіна Тарантіно - "Скажені пси", де події теж відбувались, головно, у одному приміщення, на якомусь складі. Відчуття дежавю трохи посилювало те, що в обох фільмах ті самі обличчя - Тім Рот і Майкл Медсен, а серед присутніх є люди, що видають себе за інших. Та на цьому схожість завершується. Також у фільмі немає ніяких постмодерних вивертів на кшталт "Убити Білла", пародіювання та імітації всіма забутих фільмів і різного роду містики й азіатчини. Доволі старомодно.

Операторська робота доволі проста, але якісна. Ніяких тобі стрибків, смикань, зміни кольорів, дурнуватої кліповості, та іншого подібного лайна, яке мене давно втомило. Маємо стаціонарну камеру, краєвиди, обличчя і кінські морди на весь екран. Костюми зроблені ретельно, особливо усі ці кожухи зі шкур. Було цікаво спостерігати за подробицями життя у глушині минулого - особливо за облаштуванням дороги до нужника, щоб не заблукати у снігову бурю. Фільм розділений на частини, як і деякі інші фільми Тарантіно, а їх коментує закадровий голос невидимого оповідача. Відчувається, особливо за тривалим показом краєвидів і галопуючих коней, що режисер надихався класичними вестернами.

Та великим провалом фільму є сама "Галантерея Мінні", її будівля. Очевидно, що на фронтирі не надто переймались архітектурою, та я не можу повірити, що в умовах гірського Вайомінгу сім'я б жила у халупі, більш схожій на стодолу, аніж на житло людей, у якому ще й приймають подорожніх. У стінах ДІРКИ, через які йде сніг та дме вітер. Таке враження, що творці фільму не чули про те, що дірки можна заткнути мохом, і просто набити ще один ряд дощок. Тим більше не вірю, що так би жила група жінок. Це ж, все таки, не глибинка Росії. Можливо, цим Тарантіно хотів підкреслити близькість до непривітної природи, чи йому просто подобається, як танцює сніг на світлі ліхтарів, та вийшло недоречно і неправдоподібно. Та з цим можна змиритись. Та тяжко змиритись з тим, що цього разу фільм, загалом, позбавлений якоїсь яскравою музики. І це попри те, що Маестро заявляв, що, мовляв, написав музику спеціально для нового фільму Тарантіно. Якщо це правда, то він, мабуть, старіє, бо нічого вражаючого я не почув. Та, з іншого боку, можливо якась надто велична музика була б цілком зайвою і недоречною у такому неспішному і позбавленому якихось величних сцен фільмі. Тяжко сказати. Втім, все це не критично, бо основа фільму - гострі діалоги та яскраві головні герої.

Я назвав фільм нуаром, бо у ньому немає жодного важливого позитивного персонажа. Тому героїв фільму й названо "мерзенними". Всі вони, до певної міри, расисти, убивці-грошолюби, злочинці, брехуни і просто нечеми. Просто вони відрізняються одні від одних рівнем своєї гівняності. Втім, цей бруд пов'язаний з тим часом і місцем, у якому відбуваються події. Місце - це якась глушина фронтиру, а дійові особи - аж ніяк не гарвардська професура. Тому все це виглядає природно і внутрішньо несуперечливо. Події у фільмі крутяться значною мірою довкола страхіть Громадянської війни та расових протиріч, що недивно, адже частина ГГ - учасники війни з різного боку барикад та різної раси. У цьому плані, фільм дуже нагадує "Джанго вільного", але все показано значно правдоподібніше та без фарсовості, властивої попередньому фільмові Тарантіно. Власне, Тарантіно намагався передати ту глибину расових протиріч, яка була властива для США у ті часи з взаємною ненавистю, яка часто переходила у криваві протистояння. Як на мене, це йому блискуче вдалось. І справжньою знахідкою у цьому є образ колишнього майора кавалерії Союзу Маркуса Воррена (Семюель Л. Джексон), який став мисливцем за головами. Хоч час і пройшов, та він зберіг ту ж ненависть, яка у ньому була й раніше. Не менш яскравий образ створив і Волтер Гоггінс (шериф Ред Рока Кріс Меннікс), людини жорстокої та підлої, але з іншого боку - такої, що зберегла певний ідеалізм. Третім за значенням у фільмі є образ Дейзі Дамарж (Дженніфер Джейсон Лейг), яка зіграла убивцю, яку супроводжують на страту мисливці за головами. Дивне поєднання огидності та вразливості. Загалом, всі персонажі - яскраві, харизматичні і незабутні. У фільмі багато яскравого, хоч і своєрідного, навіть збоченого, гумору, який додатково підкреслює образи головних героїв.

Окремо відзначу чудовий український дубляж.

Скажу зразу, хоч кров починається і у другій половині фільму (до того все на диво цивільно), її проливається більш ніж достатньо, з кривавою блювотою включно. У фільмі нещадно лупцюють і убивають жінок, є сцени статевого насильства, лайки та всілякого дикого насильства. Тому занадто вразливим людям його дивитись не варто. Для романтичних побачень я б "Мерзенну вісімку" теж не радив. На відріз не раджу дивитись цей фільм з дітьми. По перше, забагато крові, а по друге - вони нічого не зрозуміють.

Загалом, перед нами черговий своєрідно-чудовий фільм від Тарантіно, який показує ще одну грань його таланту. Режисер не зрадив собі і, як його давній фан, не зрадив і моїх очікувань. Чекаю на нові фільми від нього. Це необов'язково мусить бути вестерн. Можна і будь-що інше. Впевнений, що у нього вийде усе.